Бджолярство – справа надважлива. Не дарма бджолу називають Божою комахою. А деякі вчені навіть вважають, що якщо зникнуть бджоли, то загине і людство…
Запитаєте, який зв’язок має бджолярство з лісовим господарством? Без перебільшення, досить тісний!
Влітку досвідчені пасічники намагаються вивезти вулики ближче до місць медозбору. При цьому дуже виважено ставляться до вибору ділянки. Найкраще, коли пасіку оточують різноманітні угіддя: луки, пасовища, ліс, чагарники, болота і поля з сільськогосподарськими медоносами. Майже ідеальними у цьому плані є лісові галявини та узлісся! Бджоли відчувають себе у таких місцях, зазвичай, комфортно: їм не дошкуляють вітри та спека. У багатьох пасічників навіть є у лісових масивах «свої» облюбовані місця.
Щоб виставити пасіку у лісі, бджолярі узгоджують це з держлісгоспом. У цьому році у зв’язку з воєнним станом та забороною відвідування лісів, крім лісгоспу, місце розміщення вуликів пасічники повинні узгоджувати ще й з військовою адміністрацією. Через це хтось вирішив за краще залишити своїх підопічних вдома, але є і ті, хто не став змінювати своїм традиціям.
«З початку року за дозволом про розміщення пасіки на території лісового фонду до лісгоспу звернулось семеро бджолярів. Не відмовили нікому», – говорить головний лісничий Сумського держлісгоспу Микола Щербак.
Лісівники стверджують, що від розміщення пасіки у лісі взаємна користь. Адже запилюючи дерева, чагарники і трав’янисті рослини, бджоли сприяють розмноженню лісової флори та розширенню кормової бази для тварин.
