Михайлові навіть сняться вкорінені живці – настільки любить своюсправу, Так, як він своїми пучечками перебирає сіянці, як акуратно викопує їх, ніхто не зможе. Він живе розсадником, лісом. І таких працівників у нас більшість. Завдяки їм лісгосп міцно стоїть на ногах». Це – слова директора Тростянецького лісового господарства Віктора Зубка про помічника лісничого Нескучанського лісництва Михайла Краснікова. Нещодавно мені випала нагода ближче познайомитися з «асом» декоративного розсадництва. Знайомлю з ним і читачів нашої газети. Більш детальна розповідь про багатогранну діяльність ентузіаста і його колег – на шпальтах одного з найближчих номерів «Лісового і мисливського журналу».
Михайло Олексійович місцевий, родом із села Ніцаха. З дитинства захоплювався рослинним світом, допомагав мамі вирощувати квіти, збирав та висівав насіння, спостерігав за тим, як прокльовуються ніжні росточки. Бажання глибоко пізнати дива природи, долучитися до творення краси на землі привели після закінчення школи до ЧугуєвоБабчанського лісового технікуму, де з найбільшим задоволенням відвідував уроки викладача лісових культур Олександра Окопного. Ловив кожне слово, не пропускав жодного практичного заняття. «Я загорівся, коли Олександр Романович почав знайомити з азами живцювання, – пригадував незабутні уроки вчителя. – Ходив буквально слідом за ним, про все розпитував, усім цікавився».
На десятому небі був мій герой, коли у 1988 р., отримавши диплом, прибув за направленням до Тростянецького лісгоспу і побачив, що там
працюють над створенням лісонасінних плантацій, а паралельно займаються живцюванням декоративних порід. «Я тоді зрозумів, що це
моє, що розсадництво буде головною моєю справою», – скаже.
Виконував покладені на нього обов’язки майстра лісу і водночас не забував про екзоти. Починав з трьох – самшиту, туї колоноподібної, ялівця козацького. На той час першочергова увага приділялася основним лісовим породам, декоративні були в полі зору лише ентузіастів.
– Кардинально змінюватися ситуація почала на початку 2000-х, коли до керівництва обласним управлінням лісового і мисливського господарства прийшов Віктор Чигринець, – розповів пан Михайло. – Будували теплиці, закладали нові розсадники. Віктор Петрович
вникав у кожну дрібницю, розповідав про досвід сусідніх країн, де йому доводилося бувати і звідки привозив спеціальну літературу та яскравіжурнали й буклети. Орієнтував на розширення асортименту, застосування новітніх технологій. Значну підтримку ми відчували від директорів лісгоспу – спершу Леоніда Романенка, а останні десять років від Віктора Зубка. Маємо капітальні теплиці, сучасні системи поливу, міні-техніку – трактор, мотофрезу, всі необхідні знаряддя праці. І маємо результати праці, якими можна пишатися. Маємо до чого докладати рук – і це не просто робота, а труд душі, серця…
Постійний базовий розсадник розташований на околиці Тростянця в урочищі Нескучанська дача поряд з відомою дослідною установою –
Краснотростянецьким відділенням УкрНДЛГА, науковці якого надають всіляку допомогу, консультують з питань селекції, насінництва. Розсадник – це солідний комплекс із вирощування основних лісотвірних і декоративних порід площею 6,1 га, з яких 4,5 га – корисна, решта – під чорним паром. Розбитий на чотири відділення. Почнемо з посівного, де на 0,3 га щороку плекають понад 1 млн сіянців головних і супутніх лісотвірних порід (15-ти видів). Крім сіянців дуба звичайного, всіінші вирощують у контрольованому середовищі – в теплицях відкритого типу з притіненням та системою дрібнокрапельного поливу, що дає можливість значно зменшити посівні площі та заощадити на доглядах, а на виході гарантовано отримати потрібну кількість стандартного садивного матеріалу.
У маточному відділенні – понад півсотні найменувань декоративних порід із ботанічних садів, державних і приватних розсадників країни. Колекція поповнюється. Є й маточні плантації основних порід, як, скажімо, горіха чорного, а також горіха маньчжурського, карії серцевидної та овальної… З рослин інтродуцентів заготовляють живці для подальшого укорінення в спеціально спорудженому відділенні живцювання. Як наголосив лісничий Анатолій Овчаренко, більшість рослин при живцюванні за два періоди утворюють розгалужену гарно розвинену кореневу систему. Вкорінені живці чи сіянці сортують, підрізають коріння, обробляють речовинами проти шкідників і хвороб та переносять у шкільне відділення, де перед тим ґрунт боронують, культивують, вносять добрива. Садивний матеріал, надто із закритою кореневою системою, за звичай високоякісний, тому корис тується попитом не лише в області, а й далеко за її межами. Асортимент – понад 60 видів і форм як хвойних, так і листяних порід. Для прикладу назвемо хоча б тую, яка широко використовується в зеленому будівництві: тут ростуть золотиста, золотокінчикова, колоноподібна, Ельвангера, верескоподібна, нит часта, куляста, жовта, спіральна, зонтична… Є низка й рідкісних для країни екзотів.
Рік у рік збільшується реаліза ція декоративних саджанців. Якщо п’ять років тому їх відпустили на 209 тис. грн, то 2019-го – на 585 тис. грн. Але не тільки фінансову вигоду переслідують – радує те, що красивішають Суми і Тростянець, близькі і далекі села, де знайшли зелену рописку викохані лісівни ками екзоти. А ще Тростянець став школою для колег із інших облас тей, які приїздять почерпнути гарний досвід. І, що вкрай важливо, він став зразковою екологічною школою, де виховують справжніх природолюбів.
Коли бродив я стежками Нескучного, пригадалися поетичні строфи неперевершеного співця природи Максима Рильського:
Ростуть дуби,
купають в небі віти,
а навкруги, немов веселі діти,
дубки та липки
зводяться рясні…
Наче про тростянецьку оазу написано. І не тільки про неї, а й справді про діток, котрі поспішають після шкільних уроків до школи лі сової. Минулого року при лісгоспі на честь 70-річчя Сумського облуправління лісового і мисливського господарства відкрили Дім лісу, та ще й «Клас, де навчають любити природу» (просто неба). Завбачли во облаштували кімнату для занять холодної пори року і в музеї. Крім того, торік у лісгоспі відзначили ще одну ювілейну дату – 50-річчя учнівського лісництва «Нескучанське», створене при державному підприємстві та закладу загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів школи № 2 Тростянецької міської ради. Керує ж ним багато років…
Так, помічник лісничого Михайло Красніков. І коли тільки він всти гає? Встигає! Бо по-іншому не може.
– Дбайливе ставлення людини до природи складається не лише з умін ня користуватися її плодами, – поді лився думками. – Вкрай важливим є те, щоб усвідомлення значення до вкілля стало внутрішнім бажанням особистості. Тому слід формувати екологічну свідомість школярів, передусім, шляхом зацікавлення їх світом навколишнього, світом живої природи. Плідна співпраця лісгоспу і школи через учнівське лісництво «Нескучанське» – це є шлях формування екологічної культури та грамотності учнів. Діти мають можливість під керівництвом лісівників та очільниці учнівського лісництва, вчительки біології Катерини Солохи, котра своїм натхненням додає їм творчого ентузіазму, – вчитися дієвої, а не споглядальної любові до «друзів наших менших» і всього того, що нас оточує. Спільними зу силлями виховуємо патріотів рідної природи, рідної країни.
