Віктор Чигринець

 

«Між маленькою насіниною і дорослим деревом – величезний проміжок часу, в якому сконцентрована робота лісівників»

 

 

Віктор ЧИГРИНЕЦЬ,
начальник Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства

 

На Всеукраїнському рівні Сумське обласне управління лісового та мисливського господарства за лісовим ресурсним потенціалом посідає 10-те місце, загальною площею земель, які перебувають у постійному користуванні – 9-те.

 

А ось за обсягами реалізації продукції в розрахунку на гектар землі, вартістю знеособленого кубометра деревини, розміром заробітної плати і сплатою податків та відрахувань до бюджетів різних рівнів і державних цільових фондів, іншими важливими показниками – серед лідерів. Тобто, сумські лісівники на практиці стверджують, що важливі не кількість чи обсяг матеріальних та інших ресурсів, а вміння ними розпоряджатися.

Про минуле, сьогодення і майбутнє лісівників краю розповідає начальник Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор ЧИГРИНЕЦЬ.

 

 

Досьє. Чигринець Віктор Петрович народився 6 січня 1957 року в селі Підлісне Козелецького району Чернігівської області.

 

В 1979 році закінчив лісогосподарський факультет Української сільськогосподарської академії (зараз Національний університет біоресурсів і природокористування) за спеціальністю «лісове господарство», кваліфікація «інженер лісового господарства». Трудову діяльність розпочав у 1979 році помічником лісничого Пакульського лісництва Чернігівського лісгоспу.

 

З 1981 по 1986 рік – старший інженер лісового господарства, головний лісничий Остерського лісгоспу Чернігівського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель.

 

У 1986-2001 рр. – директор Прилуцького лісгоспу державного лісогосподарського об’єднання «Чернігівліс».

 

Сумське обласне управління лісового та мисливського господарства очолює з 2001 року.

 

Заслужений працівник лісового господарства України. Кандидат сільськогосподарських наук. Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів. Депутат Сумської обласної ради двох скликань.

 

 

«Мені завжди таланило на чудових колег і наставників»

 

 

Вікторе Петровичу, давайте подумки повернемося до тих років, коли ви ще тільки обирали свою дорогу в житті. Чи думалося тоді, що ліс стане вашою долею і яким був шлях до здійснення мрії?

 

Так, правильно підмічено: доріг у житті – безліч, а обрати треба свою, єдину. Відразу скажу, що особисто я не помилився і щасливий, що доля склалася саме так, а не якось інакше. Хоча, звісно, могла.

 

Зверніть увагу на назву мого рідного села, що на Чернігівщині – вона пов’язана і асоціюється з лісом. Дійсно, ще в дитинстві любив не тільки дивитися на дерева, а й слухати їх. Часто пішки проходив кілька кілометрів, зупинявся на узліссі, де все зачаровувало. Особливо дощової пори. Пташки затихають, верховіття шумить, а на душі тепло, затишно, спокійно.

 

Отож і пролягала дорога до вищої лісової освіти, але… Як і багатьом молодим хлопцям, захотілося стати військовим. І не тільки мені, а й моїм найближчим друзям. Подали документи… А потім я забрав – переважило бажання стати студентом Української сільськогосподарської академії.

 

Знову таки: нас вступало троє земляків – спрацювала юнацька солідарність. І що ж ви думаєте – всі стали студентами, хоча конкурс перевищував 4 абітурієнти на одне місце.

 

Студентська пора – особлива. За ті роки стільки побачив і стільки об’їздив, що впору дякувати долі за це. Побував у багатьох куточках України, на Далекому Сході і Алтаї, пройшов Карпати, Крим, Кавказ, сплавляв плоти на річці Іртиш. І навіть був робітником Казахського лісовпорядкувального підприємства в місті Алма-Ата.

 

Там набув особливо цінного досвіду, бо разом із колегами описували місцеві ліси, аналізували їхній склад, словом, освоювали лісову науку.

 

А ще в молодості захоплювався вільною боротьбою – чудовий вид спорту, який дав міцний гарт організму, характеру.

 

 

Та все ж згодом повернулися на свою маленьку батьківщину і там розпочали свою офіційну трудову біографію?

 

Кажучи жартома, земля кругла, тож і приїхав на рідну Чернігівщину. І, вважайте, рівно два десятиліття віддав роботі в поліському краю.

 

Мені завжди таланило на чудових колег і наставників, добрих і світлих душею людей, які приходили на допомогу, консультували, підтримували. Таким чином на Чернігівщині пройшов добротну школу життєвої порядності, взаємовиручки, що особливо потрібно для лісівників. Адже ними можуть бути лише самовіддані, вірні справі люди, для яких немає перепон чи бар’єрів.

 

 

У 2001-му році ви очолили державне лісогосподарське об’єднання «Сумиліс», що згодом стало обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Якою була тоді ситуація і в чому, на вашу думку, «родзинка» і особливість Сумщини як лісового краю?

 

Ситуація була близькою до критичної, і не тільки в об’єднанні. Галопувала інфляція, панував бартер, і на цій основі доводилося докорінно перебудовувати роботу. Але спільними зусиллями таки вдалося змінити акценти, зосередитися на головному, вийти на тверду дорогу.

 

На Сумщині, яка стала для мене другою батьківщиною, особливо вдало і навіть вишукано поєднуються живописні ландшафти, багата мисливська фауна, унікальна флора.

 

Лісистість становить 17,9 відсотка, що майже на 2 відсотка перевищує середньоукраїнський показник. Переважають сосна і дуб, на які припадає майже чотири п’ятих частини всіх насаджень. Хоча багато беріз, ясенів, вільх, осик, лип, інших дерев.

 

До того ж сумські ліси особливо продуктивні: майже 90 відсотків насаджень мають І та ІІ класи бонітету, а їхній середній вік – 68 років. Запаси деревини – близько 113 мільйонів кубометрів.

 

Щороку відновлюємо більш як тисячу гектарів насаджень, їхній приріст за цей часовий проміжок сягає 1,2 мільйона кубометрів.

 

Цим займаються колективи 12 лісогосподарських підприємств та 1 мисливських господарства. Загалом під нашою орудою близько 286 тисяч гектарів державного лісового фонду від Північного Українського Полісся до Лівобережного лісостепу.

 

 

 

 

«Підприємства галузі – бюджетоутворюючі, що має велике соціальне значення»

 

 

Наскільки вагомий внесок підприємств у формування бюджетів різних рівнів?

 

Їхнє значення важко переоцінити, адже протягом кожного року до бюджетів різних рівнів, Пенсійного, державних цільових фондів тощо надходять сотні мільйонів гривень. Тобто, підприємства галузі – бюджетоутворюючі, що має велике соціальне значення. Кошти стають в особливій нагоді насамперед для розбудови інфраструктури населених пунктів: освітніх, медичних, культурно-мистецьких та інших закладів. Тож економіка області тримається і на наших плечах.

 

 

Справедливо кажуть, що ліс починається із насінини. Де і як починає проростати сумське насіння?

 

Так, між маленькою насіниною і дорослим деревом – величезний проміжок часу, в якому сконцентрована робота лісівників. Насіння висіваємо в розсадники, які є в кожному підприємстві. До слова, всього їх 71 загальною площею майже 90 гектарів. Маємо також до пів-гектара теплиць – вони оснащені системою крапельного зрошення, тож сіянці вирощуються в контрольованому середовищі. Тобто, там зароджується і народжується новий ліс.

 

 

Недавня новинка – Роменський лісгосп збудував сучасну теплицю з туманним зрошенням та відкрив презентаційний павільйон для реалізації садивного матеріалу.

 

 

Окрім стандартного, вирощуємо декоративні види саджанців, що користується попитом у населення. Тут лідирують Краснопільський, Тростянецький та Роменський лісгоспи., які щороку вирощують понад 100 тисяч більш як 40 різновидів екзотів.

 

 

«Для нас важливо не тільки заробляти, а й заощаджувати»

 

 

Справедливо вважається, що економічна складова – основа основ роботи…

 

 

Так, для нас важливо не тільки заробляти, а й заощаджувати.

 

Якщо проаналізувати практиковані нами шляхи і варіанти, то вийде справжній фоліант, вартий окремого економічного дослідження.

 

Наприклад, селище Свеса Ямпільського району – одне з віддалених від обласного центру. Однак географічне розташування жодним чином не впливає на роботу тамтешніх лісівників. Швидше навпаки: тут прагнуть не тільки йти в ногу з часом, а й випереджати його.

 

Так, недавно стало до ладу сучасне підприємство з виготовлення паливних пелет, яке гарантує колективу надійні енергетичні перспективи.

 

Щороку в лісгоспі накопичувалося близько 19-ти тисяч кубометрів лісосічних відходів та відходів деревообробки, частина з яких використовувалася для технологічних і побутових потреб.

 

А чому б не використовувати решту для виробництва паливних пелет, попит на які сьогодні необмежений? Такої кількості відходів цілком вистачить для виготовлення протягом року щонайменше 1800 тонн гранул, які успішно замінять такий дорогий природний газ.

 

Інвестувавши у виробництво понад 3 мільйони гривень, підрахували, що вкладені кошти окупляться через три роки і надалі приноситимуть додаткові прибутки.

 

Тепер протягом години лісівники можуть виготовляти 1,2 тонни гранул, які, «замикаючи» безвідходне виробництво, позитивно впливають на екологію місцевості.

 

Втім, місцеві лісівники піонери не тільки в заощадження газу. Тут одними з перших почали будувати мости, що стало якісно новим господарським кроком.

 

Перший 26-метровий красень став до ладу через річку Шеєнка, який зняв з порядку денного одну зі складних проблем у 2015 році.

 

Аби дістатися нижнього складу лісгоспу з найвіддаленішого Чуйківського лісництва, необхідно було долати 65 кілометрів. Проклавши пряму дорогу, відстань скорочується в 4 рази, тобто до 15-ти кілометрів.

 

А це означає, що 90-тонним мостом тепер курсують потужні лісовози, які на 100 кілометрів використовують 50 літрів пального і рейси яких у 4 рази економічно ефективніші.

 

Два інших мости протяжністю 21 і 19 метрів спростили ситуацію не тільки лісівникам, а й місцевим селянам, які дістаються від одного села до іншого значно швидше і без зайвих клопотів.

 

Показовий штрих: мости лісівники зводили власними зусиллями, що дозволило здешевити роботу щонайменше в 12-15 разів. На сьогодні в їх активі вже сім мостів різної протяжності: від восьми до двадцяти семи метрів.

 

Ось така проста арифметика вважай на рівному місці.

 

Ще один міст споруджено зусиллями працівників Краснопільського лісгоспу.

 

Чи, наприклад, запровадження і використання альтернативних видів палива.

 

Де була потреба – встановили нові екологічні котли, в інших підрозділах реконструювали наявні. Всього функціонують 36 котелень, завдяки яким вдається заощаджувати мільйони кубометрів природного газу.

 

А перший котел Квм 0,82 «Крігер» установили у 2005 році в Лебединському лісгоспі. Відтоді на підприємствах галузі всі виробничі, побутові та адміністративні приміщення опалюємо за допомогою котлів, що працюють на відходах лісопиляння.

 

Їх накопичуємо у сховищах загальним об’ємом 500 тонн. Окрім того, що в приміщеннях тепло, щомісяця заощаджуємо понад мільйон гривень.

 

 

А наскільки розвинуте сушильне господарство?

 

Це важливий економічний резерв. Проілюструю на прикладі встановлення сушильних камер польського виробництва у Середино-Будському та Шосткинському лісгоспах.

 

Завдяки експлуатації сушильного обладнання обсяги товарної продукції пробки деревини в Шосткинському лісгоспі збільшився у 2,3, а Середино-Будському – півтора рази. 

 

Якщо раніше обрізні пиломатеріали експортувалися у традиційному вигляді, то тепер – у висушеному, що приносить додаткові прибутки.

 

Загалом на підприємствах управління нараховується 17 сушильних камер.

 

 

Які ще економічні важелі використовуєте у щоденній роботі?

 

На лісозаготівлях у Конотопському, Кролевецькому, Лебединському, Охтирському, Свеському, Тростянецькому та Шосткинському лісгоспах деревину транспортують великотоннажними автомобілями, оснащеними гідроманіпуляторами, зокрема, є 24 сучасних автопоїзди МАЗ та КрАЗ. Ними транспортуємо понад 40 відсотків заготовленої деревини. Поряд з цим, розроблена і реалізується програма заміни бензинових двигунів на всіх лісовозах марки ЗІЛ – 131 на дизельне та газове пальне.

 

 

Зараз у лісгоспах переоснащено 57 одиниць техніки на газове пальне та 25 – дизельне.

 

Переобладнання двигунів ЗІЛ – 131 з бензину на газ забезпечує річну економію більш як 280 тонн бензину.

 

 

Вісім років тому управління взялося будувати лісові дороги, що нині дає гарний економічний і соціальний ефект. Які результати нового виду діяльності лісівників?

 

За цей час прокладено близько 300 кілометрів доріг з твердим покриттям. Вони покращують доступ до лісів на випадок пожеж, скорочують відстань під час транспортування продукції, що значно подовжує термін експлуатації техніки.

 

А ще – поліпшується соціальна інфраструктура територій: такі дороги сполучають віддалені населені пункти.

 

Вартість прокладання кілометра дороги з твердим покриттям з урахуванням будівництва земляного полотна та гідравлічних споруд сягає 100 тисяч гривень, однак економічний ефект вищий у рази. Адже він, тобто кілометр, протягом року дозволяє заощаджувати майже таку суму, а потім кошти йдуть до копилки заощадження.

 

 

«Використовуючи, примножувати зелене багатство»

 

 

Відомо, що лісове господарство Сумщини має значний ресурсний потенціал. Будь ласка, деталізуйте його.

 

Важливо не тільки використовувати, а й примножувати зелене багатство. За останні 5 років площа стиглих і перестійних насаджень збільшилась майже в півтора рази, відповідно зріс їх запас. Щороку середній приріст деревини на лісовому гектарі становить понад 4 кубометри, тобто за рік стволова маса приростає більш як на мільйон кубометрів.

 

При цьому заготовляємо понад 700 тисяч кубометрів лісу, використовуючи річний приріст далеко не повністю, а лише на 65 відсотків. Для порівняння: у Європі цей показник становить 80 відсотків.

 

 

 

А яка ситуація з переробкою?

 

П’яту частину загального обсягу переробляємо на власних підприємствах.

 

 

При цьому застосовуємо сучасні технології та новітнє обладнання, що дозволяє випускати продукцію європейських та світових стандартів. Наприклад, паркетні індустріальні ламелі, вироблені нашим флагманом – Кролевецьким лісомисливським господарством, – сьогодні відомі в багатьох куточках Європи та світу.

 

 

Нині розширення виробничих переробних потужностей у пріоритеті діяльності. Для цього насамперед інвестуємо кошти в модернізацію виробництва. 

 

Як приклади за останні роки, відкриття нижнього складу на базі сучасного перенавантажувача на гумовому ходу «CATERPILLER» та модернізація обладнання Грузчанського цеху переробки деревини Кролевецького лісомисливського господарства, встановлення пилорами Wood – Mizer у Ромнах та Краснопіллі, сушильних камер у Шосткинському, Середино-Будському лісгоспах та Кролевецькому лісомисливському господарстві, відкриття нової лінії в цеху переробки Шосткинського лісгоспу.

 

Варто деталізувати саме поняття нижнього складу, звідки продукція відвантажується споживачам. Раніше підприємства орендували майданчики, а нині кожне має власний нижній склад. Останній ввели в дію у 2012-му році у Кролевецькому ЛМГ, про який щойно згадав. Він збудований нестандартно – на базі перевантажувача на колісному ходу, що замінив традиційний консольно-козловий кран. Це перший склад на Сумщині, оснащений такою технікою: забезпечує навантаження до 10 вагонів за зміну і в той же час – надійний у роботі за будь-яких умов.

 

За три роки плануємо окупити кошти, вкладені в лінію з випуску пиломатеріалів у Грузчанському цеху переробки Кролевецького лісомисливського господарства. Вона має 11 частин, які автоматизують подачу деревини та видалення відходів, завдяки чому суттєво зростає продуктивність.

 

 

Сумщина – один з шести регіонів України, де зберегли популяцію зубрів…

 

І нині їх нараховується 52 – головним чином у Конотопському і Кролевецькому районах. Лісівники всіляко турбуються про цих красенів – велетів: насамперед організовують годівлю. Для цього заготовляємо сіно, солому, інші корми, які завжди є в годівницях.

 

 

«Ліс пильнуємо цілодобово»

 

 

Велике значення має запобігання лісовим пожежам і незаконним вирубкам…

 

Для цього використовуємо вежі спостереження: кожен лісгосп має лісопожежну станцію, які укомплектовані необхідним інвентарем. На базі підприємств діють 23 телевізійні системи, які дозволяють постійно контролювати ситуацію на предмет пожежної безпеки.

 

 

Загалом ліс пильнуємо цілодобово і насамперед від браконьєрів. Створені мобільні загони, одержуємо оперативну інформацію про можливі спроби нечесних на руку громадян поживитися за рахунок деревини чи звірини. Словом, міцно тримаємо руку на пульсі цих питань.

 

 

Колись Сумщина славилася шкільними лісництвами. Чи збереглися вони?

 

Нині на базі підприємств діють 19 шкільних лісництв, роботою яких охоплено близько тисячі школярів. Це наша майбутня зміна, наша надія.

 

Юні лісівники створюють і доглядають за лісовими насадженнями, працюють у розсадниках, збирають лісове насіння, виготовляють і розвішують шпаківні, доглядають за мурашниками. А що вже казати про численні природоохоронні акції, конкурси, починання – представники Сумщини завжди серед найактивніших учасників.

 

 

 

Ліси – це і духовна спадщина…

 

Неодмінно. Поблизу села Великий Бобрик Краснопільського району, у тамтешньому лісі маємо унікальний об’єкт – джерело води – ландшафтний заказник місцевого значення урочище «Образ». Відомості про нього сягають другої половини 18-го століття.

 

 

Більш як десять років тому лісівники подарували йому друге життя, а недавно спорудили каплицю, повністю відновивши історію «Образу». Холодна вода очищає душу, змиває втому. Після відвідин криниці люди повертаються до своїх буденних справ, дякуючи добрим душам і рукам, що відродили й підтримують цю високу духовну красу.

 

А ще в нас є Туранівська криниця у Свеських лісах, Дубовицька – у Кролевецьких, низка інших неповторних місць, подарованих природою. До кожного дерева, куща, криниці, травини у нас господарське і шанобливе ставлення, бо це багатство не тільки наших предків і нинішнього покоління, а й дітей, онуків, правнуків.

 

 

Недавно з’явився музей лісу..

 

Так, потреба у його створенні – очевидна. Адже це можливість поринути у зелений світ, не виїжджаючи за межі міста, хоча, звісно, краще відпочивати у затінку дерев. Але в музеї відвідувачі мають змогу багато дізнатися про ліси, відчути, наскільки це велике і незбагненне диво – як духовно-піднесене, так і економічне.

 

 

 

Якими бачите плани на найближчі роки?

 

Головне – не зупинятися, а невпинно і неухильно розвиватися, шукати нові шляхи і варіанти вирішення тих чи тих проблем.

 

Завжди повторюю: що частіше щось змінюємо, звісно, на краще, то це на користь не тільки лісівникам, а всій громаді.

 

 

Олександр Вертіль, вересень, 2019 рік